Кремезний, із руками трудівника, огрядний і розважливий, солдат Володимир із позивним «Кошмар» більше нагадує заможних козаків-хуторян, як їх змальовував ще Микола Гоголь у своїх «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки». Не виключено, що класик літератури черпав натхнення спостерігаючи за кимось із Володимирових пращурів. Адже родом той з полтавського Решетилова.

Нині Володимир проходить службу у окремій гірсько-піхотній бригаді, що утримує лінію оборони на північних околицях Горлівки. Участь у АТО це, фактично, вже друга військова кампанія чоловіка. Адже строкову службу полтавчанин проходив у Прикордонних військах ще за часів СРСР в 1989 році. Був свідком збройного протистояння в Нагорному Карабасі.

Після повернення додому, полтавчанин близько 10 років проходив службу в одному із спецпідрозділів МВС. А згодом – працював танкістом. В травні 2014 добровольцем вступив до лав Сумського прикордонного загону. У липні-серпні 2014-го виконував бойові завдання поблизу прикордонної застави «Успенка» на Донеччині.

На власні очі бачив обстріли «Градами» з російської території. Разом з бойовими побратимами здійснював відхід зі зруйнованої прикордонної застави, дорогою рятуючи бійців інших підрозділів, які виходили з ворожого оточення.

– Рік по тому, 26 травня 2015, я демобілізувався, – розповідає військовослужбовець. – Трохи більше місяця побув удома і…пішов у військкомат. Мобілізувався разом із шостою хвилею. Поки йде війна – моє місце тут.