Заява спецпредставника Держдепараменту США Курта Волкера про те, що Україна зараз не готова до вступу до НАТО, багатьма українцями сприймається як потужна #зрада. Насправді, американський дипломат лише назвав речі своїми іменами.

«Особливе партнерство» між Україною та НАТО триває вже понад 20 років, у липні 1997 року факт підписання відповідної угоди Леонідом Кучмою та Хав’єром Соланою гучно відсвяткували на державному рівні. Дійсно, відносини особливі, достатньо насичені, але у справі вступу до Альянсу офіційному Києву бракує послідовності. Нагадаю, що цього року членом НАТО стала Чорногорія, яка оформила розлучення з Сербією лише у червні 2006 року.

Ця балканська країна діяла за рецептами інших колишніх постсоціалістичних держав: її правлячий клас зумів зосередитися на питанні євроатлантичної інтеграції, зробити його пріоритетним у власній політиці, причому навіть дав відсіч Росії, яка намагалася організувати державний переворот у Чорногорії. Свій шлях до НАТО у 90-х – на початку 2000-х пройшли півтора десятки країн, і всі вони добилися вступу до Альянсу, стали його повноцінними членами.

Віктор Ющенко намагався у 2008 році отримати для України План дій із досягнення членства у НАТО, проте невдало. Аналогічна невдача тоді ж спіткала Грузію. Але подальший розвиток ситуації навколо наших країн, безумовно, став показовим для членів Північноатлантичного альянсу. Проте не варто забувати, що конфлікт з Росією, який триває, є не каталізатором формування консенсусу навколо питання прийняття України до НАТО, а навпаки. Сваритися з ядерною державою навіть найпотужніший у світі військово-політичний блок намірів не має. І серед майже трьох десятків членів Альянсу у «час Ч» для України може знайтися скептик, який гальмуватиме процес приєднання нашої держави до Альянсу.

Тому нам потрібно не лише слухати політиків про швидкий вступ України до НАТО, але і продовжувати реформування Збройних Сил та реформування суспільного устрою, відповідати стандартам НАТО в реалі, а не на словах. Шлях євроатлантичної інтеграції – це процес, який може бути набагато важливішим за результат, оскільки зміцнення та модернізація України у ключових сферах державного життя піде на користь державі та громадянам, незалежно від можливих примх наших союзників.

Євген МАГДА