Прогноз щодо гарячої політичної осені виправдовується частково. Українські політики усвідомили, що доки картопля не вибрана, планувати масові акції нема сенсу, тому опозиціонери та антикорупціонери планують великий захід на середину жовтня.

Проголошені завчасно вимоги – обмеження депутатської недоторканості, перехід до відкритих партійних списків та створення антикорупційного суду – лише частково перебувають на суспільному порядку денному. Боюсь, що питання добробуту та припинення війни на Донбасі хвилюють суспільство куди сильніше. Щоправда, варто нагадати, що зробити партійні списки відкритими восени 2014-го присягалися практично всі переможці дочасних парламентських виборів, за виключенням хіба що «Опозиційного блоку».

Очевидно, що до акції має намір приєднатися і Міхеїл Саакашвілі, який продовжує «турне без паспорту» обласними центрами України та не поспішає до Апеляційного суду задля боротьби там за українське громадянство. Досвідчений політик виступає в ролі каталізатора протестних настроїв, і брак можливості на законних підставах брати безпосередню участь у виборах швидше посилює активність Саакашвілі, ніж зменшує її.

Чим може відповісти влада? Сценарій закручування гайок видається апріорі неефективним, він лише додасть обертів маховику опозиційних настроїв та рухів, спричинить щонайменше розмови про новий Майдан. Тому відповідь влади має бути асиметричною: прозоре ухвалення болісних, проте необхідних перетворень, та вправна комунікаційна робота з населенням. На жаль, сьогодні видається, що це завдання є надто складним для всіх, хто обіцяв реформи та перетворення.

Хочу лише нагадати, що з 2014 року на Покрову відзначається День захисників України, і слугам народу було б непогано довести власну приналежність до цієї когорти. Звісно, не в окопах та на блокпостах, а через ухвалення відповідальних та потрібних країні рішень.

Євген МАГДА