Цього разу мова піде не зовсім про Україну. Зразу дві сусідні держави наполегливо перетворюють відносини з Україною у фактор внутрішньої політики, у такий спосіб готуючись до власних виборчих кампаній. Чим може відповісти наша держава?

Мова йде про Польщу та Угорщину, які підтримують одна одну і на європейській арені. Консервативні цінності «Права і справедливості» та «ФІДЕС» потребують, на думку їх лідерів, захисту, і це активно проявляється у діалозі з нашою країною. Угорщина зробила акцент на питанні освіти і мови, якою вона здобувається на Закарпатті, Польщу куди більше цікавлять питання історичної пам’яті. Цікаво, що і у Будапешті, і у Варшаві починають вести мову про можливу реституцію майна та повернення храмів церковним громадам, у яких їх відібрала радянська влада. Місцеві вибори у Польщі та парламентська кампанія в Угорщині, ставки на яких вельми високі, не дозволяють сподіватися, що тамтешні політики залишать Україну у спокої.

Україна фактично стала заручницею простого та очевидного факту: політики у сусідніх державах у передвиборчій агітації роблять ставку не на гречку, цукор та інші речі (елементи підкупу можуть бути присутні, але не у великих обсягах), а намагаються апелювати до цінностей, давати обіцянки та дозволяти виборцям стежити за їх виконанням. Публічне шмагання сусідньої країни, яка звикла до ролі мовчазного донора ресурсів – практично безпрограшний варіант, і це варто визнати.

Проте не просто діяти, а протидіяти, причому не за принципом «Хто гучніше вигукне», а шляхом підвищення політичної культури, консолідації національних інтересів, усвідомлення того, що час для проведення мінімально незручних реформ Україна згаяла ще за Ющенка. Нашій державі конче необхідно вистояти під «дружнім вогнем», відшуковуючи вірну тональність діалогу з сусідніми країнами та асиметричні заходи з розрядки напруженості у двосторонніх відносинах. Без успішного розв’язання цього завдання нема чого і мріяти про успіхи на ниві європейської та євроатлантичної інтеграції.

Євген МАГДА

В цей час Угорщина не припиняє демонструвати обурення прийняттям Україною закону «Про освіту». МЗС країни вустами Петера Сиярто пообіцяв гальмувати процес зближення нашої країни з Європейським Союзом.