Фонд Державного Майна України в 2018 році планує продати «Одеський припортовий завод», «Центренерго», «Турбоатом», 6 енергетичних компаній, «Аграрний фонд», «Державну продовольчо-зернову корпорація України» і ряд об’єктів малої приватизації.

При прочитанні, цей абзац вганяє в стан глибокого шоку. Принаймні мене. Я дуже далекий від розуміння фінансово-економічної моделі управління державою, але назви на кшталт “Турбоатом” або “Центренерго” в контексті словосполучення “продаються державою”, викликають масу питань. Втім, як і припортовий завод.

Вибачте, а хто мені підкаже – за рахунок чого країна під назвою “Україна” планує заробляти гроші? Поки що ми живемо, наскільки я розумію, за рахунок того, що набираємо купу кредитів і распродаємо державне майно направо і наліво за заниженою ціною. Що саме приголомшливе в цьому – так це усвідомлення того, що майно викуповують люди, які освоюють кредитні гроші, отримані країною.

У нас вже є де-факто енергетичний монополіст, не за горами явище монополіста в аграрному секторі, промисловість приватизована і монополізована вже давно, а там, де це не відбулося, ще просто немає предметного інтересу заможних осіб.

Гроші, які чисто теоретично повинні витрачатися державою на те, щоб заробити ще більше грошей, виплачуються приватним структурам за товари і послуги, що надаються ними державі. Вишенькою на торті є те, що товари і послуги ці виробляються на потужностях підприємств, куплених (або взятих в оренду) у самої ж держави.

Розумієте суть? Як приклад: держава бере кредит, щоб розрахуватися за електроенергію з компанією, яку сама ж і продала приватній особі. Після чого ця приватна особа на виручені гроші викуповує наступну енергокомпанію. Воно, звичайно, на ділі все набагато складніше і менш очевидно, але по суті – саме так і виходить.

Ще раз хочу підкреслити, що я не фахівець в питаннях фінансової моделі функціонування держави, але в бізнесі трохи розумію. І продавати теоретично прибуткове підприємство, замість того, щоб вкладати кошти в його розвиток і потім на ньому ж заробляти – з точки зору бізнесмена нерозумно. Але все зводиться до одного простого висновку – навіщо розвивати бізнес для країни, коли його можна викупити і розвивати для себе?

Віктор Сокуренко