Поки суспільство люто сперечається з приводу того, чи було місце диверсії в пожежах на складах боєприпасів в Калинівці, ми трохи зацікавилися тим, як взагалі охоронялися вищезазначені склади.

Отже, охороною складів боєприпасів офіційно займається ВОХР МО – воєнізована охорона Міністерства Оборони. Створена ця охорона була всього лише рік тому, і, судячи з усього, чіткий алгоритм роботи все ще не налагоджений.

Для складів під Вінницею з бюджету було виділено 25 мільйонів гривень за словами Міністра оборони Степана Полторака або 16 мільйонів гривень за словами Головного військового прокурора Анатолія Матіоса. Останній був конкретнішим і навіть розповів про те, що кошти направлялися в військову частину починаючи з квітня 2017 року і на даний момент з них витрачено було всього 2 мільйони гривень.

Помічник Міністра оборони Юрій Бірюков розповів також, що з 11 км огородження найбільших в Україні складів з боєприпасами, 5 км – просто відсутнє. На відновлення огорожі, за його словами, проводиться тендер. За його ж словами, охороняло об’єкт всього 25 чоловік, хоча документально штат повинен бути 75 і більше осіб.

Відомий же волонтер Роман Доник недавно заявив, що він з’ясував, що для охорони виділялося не просто мало – а катастрофічно мало грошей.

“Зарплата рази в три менше ніж в ЗСУ, форму не видають, фінансування за залишковим принципом. Житла, навіть тимчасового, тим більше немає. Гуртожитків і всього іншого так само не передбачено. Якщо склад в глушині, як у випадку з Калинівкою, то хто туди поїде? Тільки з місцевих, за мізерну плату. Ось приблизно такий спецназ, набраний і фінансований за залишковим принципом, охороняє військові склади. Тупо немає грошей на більше.” – написав він на своїй сторінці в Фейсбуці.

Як вдалося з’ясувати нам, зарплата в ВОХР дійсно невелика, максимум вона досягає 5 тисяч гривень – залежно від посади і кількості змін. Форму і правда не видають, але тут логіка проста – в ВОХР беруть з діючої військової частини, що передбачає собою наявність форми. Виділення будь-яких спец.засобів для охорони складів не передбачено.

Тепер, за допомогою найпростішого підрахунку, давайте з’ясуємо, скільки ж витрачено на охорону складів в цьому році. Гроші почали надходити з квітня (цікаво, до речі, а за рахунок чого платили раніше?), отже йдеться про п’ять місяців. Припустимо, що всі 25 осіб отримували максимум можливого – 5 тисяч гривень. 125 тисяч гривень на місяць, що за п’ять місяців – 625 тисяч гривень. Вам теж цікаво на що, в такому разі, витрачений ще 1 млн 375 тисяч гривень?

Звичайно, можна сміливо прогнозувати те, що тепер ситуація кардинально змінитися – якщо після такого резонансу ситуацію зі станом і охороною складів не візьмуть під контроль перші особи держави, то я не знаю що ще тоді для цього треба. Але тим не менш, факт того, що під час масштабного військового протистояння, величезні склади охороняються чорт знає як, частково не мають навіть паркану – засмучує неймовірно. Перечитувати міркування професійного диверсанта на тему того, як можна було б влаштувати там пожежу тепер просто смішно. Як і міркувати про те, як свою зброю охороняють провідні країни світу.

Віктор Сокуренко