Перші вимоги до якості товарів і послуг з’явилися у Франції ще в середні століття. Зазвичай їх визначали для своїх членів цеху, гільдії і корпорації, а порушники не тільки покривали себе ганьбою, а й виганялись з професійного співтовариства. Система перевірок і покарань була досить дієвою. Наприклад, під час ярмарків і ринкових днів будь-який покупець, який вважає, що його обдурили, міг звернутися до міської влади, і якщо його слова підтверджувалися, отримував назад свої гроші або міняв товар на якісний. Історія зберегла деякі витівки хитрих торговців. Так, шахраюваті пекарі запікали в буханках камені, щоб ті відповідали потрібного вазі, а продавці тканин штучно розтягували їх за допомогою спеціальних пристосувань.

Але крім правил, встановлених самими ремісниками, існували і державні вимоги. Скажімо, регулювався обсяг скляних келихів і бутлів, а також мірних ємностей для зерна і вина – вважалося, що саме в цій області багато можливостей для обману. У XVIII столітті з’явилися обов’язкові вимоги до ширини доріг, що враховують особливості карет і екіпажів. Свої правила були і у королівських збройових заводів: вони дозволяли збирати разом деталі, випущені в різних місцях.

Промислова революція XIX століття прискорила стандартизацію продукції, яка тепер була розрахована на масового споживача. Простий приклад: в 1830 році кількість видів матраців для ліжок скоротилася з 80 до 14. Правда, в 1970-і роки їх знову стало більше через появу різних комплектацій дитячих та спеціалізованих меблів.

Перший крок в сторону сучасної системи стандартизації був зроблений в 1926 році, коли з’явилася Французька асоціація стандартизації (AFNOR). А в 1941 році був прийнятий закон, що визначає процедуру затвердження норм і стандартів. З деякими доповненнями він діє до сих пір. Що стосується AFNOR, то зараз вона не тільки працює в зв’язці з міністерством промисловості і видає сертифікати на відповідність національним нормам, а й представляє Францію в європейській і міжнародній організації зі стандартизації. Це істотно, враховуючи, що 90 відсотків, використовуваних в країні норм, є загальними для всіх держав Євросоюзу.

Потрібно пояснити, що у Франції існують як норми, так і стандарти. І це різні речі. Нормами називають вимоги в рамках національної, європейської (CEN) або міжнародною (ISO) системи стандартизації, яку можна пройти тільки в офіційному органі (для французьких компаній і підприємств – в AFNOR). Стандарти розробляють для себе самі учасники ринку, як це робили колись цеха та гільдії. Однак не потрібно думати, що всі норми є обов’язковими – це можна сказати лише про 2 відсотка з них. Дотримання іншим добровільне і є плюсом в конкурентній боротьбі і підтвердженням якості продукції, а не вимогою закону. Для того, щоб норма набула характеру обов’язкової, вона повинна бути внесена до відповідного державного списку. Як правило, це стосується продукції або послуг, від якості яких залежить здоров’я і безпека людей. Наприклад, виробництво продуктів харчування, стан повітря і води, будівництво, електротехнічна продукція. Ознайомитися з переліком таких норм можна на сайті AFNOR або Legifrance, де зібрані всі законодавчі акти і постанови уряду.

Високі вимоги, які пред’являють покупці, зробили добровільну стандартизацію популярною. Зараз в систему AFNOR входять більше 3000 компаній, які змушені постійно стежити за якістю. AFNOR і секторальні організації зі стандартизації, з якими вона співпрацює, регулярно проводять перевірки, і якщо вони зафіксують порушення, підприємство втратить право маркувати продукцію відповідним знаком якості. А це серйозний удар по іміджу.

Французька асоціація стандартизації намагається враховувати потреби ринку. Кожні п’ять років вона публікує стратегію стандартизацію, де позначає пріоритетні напрямки. Зараз, наприклад, високий інтерес до екологічних норм в будівництві, цифровому суспільству, інтелектуальних мереж.

Галина Кирилович