Національна Асамблея приступила до обговорення проекту закону про внутрішню безпеку. Він повинен прийти на зміну режиму надзвичайного стану, який діє у Франції з листопада 2015 року та був введений після подвійного теракту в Парижі – на стадіоні і в концертному залі «Батаклан». З тих пір НС кілька разів збиралися скасовувати, але поточна ситуація постійно вносила корективи. Наприклад, відмовитися від надзвичайного стану завадив теракт на Англійській набережній в Ніцці 14 липня 2016 року, коли вантажівка врізалася в натовп гуляючих людей.

Еммануель Макрон зробив скасування надзвичайного стану пунктом своєї передвиборної програми, але натомість пообіцяв вжити заходів, спрямованих на підвищення безпеки громадян. Про це він, зокрема, говорив під час дебатів з Марін Ле Пен, яка вимагала намертво замурувати кордон. Ідеї президента знайшли відображення в проекті нового закону, який вже почали критикувати правозахисники, які вважають, що документ мало відрізняється від закону про НС. Але спочатку про те, що являє собою надзвичайний стан у Франції, і як ми при ньому живемо.

Суть НС в тому, що міністр внутрішніх справ і префекти департаментів отримують повноваження щодо часткового обмеження громадянських свобод. Наприклад, поліція може здійснювати адміністративні обшуки у підозрілих осіб в будь-який час доби, затримувати їх на термін до чотирьох годин, тримати під домашнім арештом. Під час обшуків дозволяється копіювання інформації, що міститься на електронних носіях. Правда, якщо підозри не підтвердилися, всі зроблені копії повинні бути знищені. В іншому випадку, зберегти і використовувати отримані дані повинен дозволити суд.

Влада також має право заборонити різні вуличні акції – від маніфестацій до свят і ярмарків, якщо вважатимуть, що їх учасники можуть стати мішенями для терористів. Не виключається обмеження дорожнього руху, перевірка документів у перехожих та автомобілістів, заборона діяльності різних асоціацій і закриття культурних та громадських центрів в разі поширення там радикальних ідей. Крім того, при режимі НС може бути посилена охорона державних і політичних діячів і створений «периметр безпеки» навколо адміністративних будівель.

При цьому закон про надзвичайний стан, вперше застосований в 1955 році під час Алжирської війни, зараз діє в більш м’якому варіанті. Наприклад, заборонено обмежувати свободу преси і використовувати військові суди. Ці положення, які застосовувалися раніше, тепер визнані антиконституційними. А щоб не допустити перегинів, вся процедура проводиться під жорстким парламентським контролем.

Скажу відразу, що на побутовому рівні надзвичайне положення не особливо помітно. У перші дні після терактів на вулицях можна було зустріти поліцейські і військові патрулі, а при вході в торгові центри охорона перевіряла сумки. Останнім часом я нічого такого не помічала. З перевіркою документів теж жодного разу не стикалася. Правда, як пояснив мені знайомий, який тривалий час пропрацював в жандармерії, людей європейської зовнішності зупиняють тільки при наявності орієнтування або виникнення підозр (наприклад, дивної поведінки). Логіка в цьому є: більшість терористів все ж таки не європейці. Кілька суворіше став контроль на вокзалах і в аеропортах (Шенгенська угода таке дозволяє), але це теж виборча міра. Просто прикордонна поліція може піддати більш ретельній перевірці людину, що викликала питання.

Що стосується заборони вуличних заходів, то держава не зловживає цим правом. Наприклад, маніфестації проти реформи трудового законодавства, які уряд зовсім не радують, спокійно проходять в усіх регіонах. Єдина велика заборона, яка мала місце, це скасування щорічного ярмарку в Ліллі минулої осені. Цю подію замінили знижками в магазинах. Зате в цьому році ярмарок благополучно відбувся.

Далі буде…

Галина Кирилович