Ухвалення Верховною Радою України закону «Про освіту» набуло чимало міжнародного резонансу. Практично всі сусіди нашої країни, за виключенням хіба що Словаччини, висловили власне занепокоєння у різній формі.

Представників сусідніх держав хвилює 7 стаття, яку вони розглядають як наступ на права національних меншин. Щоправда, складається враження, що її просто не дочитали до кінця, адже дошкільна освіта та початкова школа мовами національних меншин зберігаються, як і можливість вже у старшій школі отримувати знання про мову, літературу, історію національної меншини.

Занепокоєння сусідів набуло характеру демаршів, адже президент Румунії Клаус Йоганніс не лише скасував власний візит до Києва, запланований на жовтень, але і не має намірів приймати у Бухаресті голову Верховної Ради Андрія Парубія. Ситуація доволі тривожна, оскільки відносини з Румунією лише нещодавно вдалося стабілізувати після років ескалації недовіри за президентства Януковича.

Цікаво, що публічно шмагаючи Верховну Раду за «наступ на права національних меншин», румунські та угорські політики не згадують про кількість українських шкіл на власній території та можливість отримувати освіту українською представниками нашої діаспори. Найбільш показовим тут є випадок Росії, яка знову завела шарманку про «наступ влади Майдану на права російськомовних», хоча на її території мільйони українців не мають жодного права на освіту рідною мовою.

Насправді уроків з ситуації, що склалася, кілька. По-перше, законодавча та виконавча влада повинні прогнозувати наслідки ухвалення подібних законів, навіть якщо вони мають продемонструвати «залізну ходу реформи». По-друге, треба вчитися захищати власні права та робити це максимально коректно. По-третє, Україні доцільно наполягати на паритетному принципі забезпечення прав національних меншин на їхній культурний та освітній розвиток.

Наостанок зауважу, що в Угорщині наближаються парламентські вибори, а у Румунії триває політична криза, викликана спробами уряду обмежити можливості антикорупційних органів. Проте тамтешні політики не роздають гречку та не будують дитячі майданчики, а знаходять суспільно значущі теми.

Євген МАГДА