Парламентарії Грузії, Молдови та України звернулися до своїх колег з Європейського Парламенту з пропозицією розробити дорожню карту для вступу цих країн до ЄС. Очевидно, що документ має з’явитися до саміту «Східного партнерства», який має пройти 24 листопада у Брюсселі.

Принагідно нагадаю, що «Східне партнерство» об’єднує шість пострадянських республік, і три з них суттєво наблизилися до Європейського Союзу, підписавши угоди про асоціацію та безвізовий режим. Мова йде про згаданих вище Грузію, Україну та Молдову. Азербайджан, Білорусь, Вірменія – кожна зі своїх причин – не форсують зближення з ЄС, проте і не відмовляються на відсіч від партнерства.

Проблема відмови ЄС визнати «європейську перспективу» України знайома Тбілісі та Кишиневу, і тому вимагає від трьох республік узгоджених дій. Нагадаю, що успішні хвилі розширення і НАТО, і ЄС відбувалися в умовах виступу кількох країн єдиним фронтом. Україні це, з одного боку, вигідно, бо вона у зазначеній трійці є лідером за економічним потенціалом та іншими показниками. Проте офіційному Києву доведеться зменшити ревнощі до Молдови з приводу її ближчого та швидшого зближення з ЄС та наповнити реальним змістом декларацію про стратегічне партнерство, підписану влітку президентами України та Грузії.

Вирішення завдання щодо набуття статусу кандидатів на вступ до ЄС не означає, що бажане членство буде набуте «малою кров’ю, єдиним ударом». Будь-які ілюзії у цьому сенсі є шкідливими, проте і ЄС, і країнам, які прагнуть у перспективі стати новими членами Союзу потрібні нові предметні кроки назустріч одне одному. Бажано, щоб вони були зроблені у Брюсселі.

Євген МАГДА