Спільні російсько-білоруські навчання стартували на території двох країн. Здавалося б, оточуючі країни могли б зітхнути з полегшенням, проте це не так.

Одна з особливостей навчань: засилля офіційної інформації, хоча на їх висвітлення акредитовані 250 журналістів. Їм, звісно, доведеться підкорятися наказам командування маневрів, зокрема, активніше знімати на території Росії.

Вже у перший день «Заходу-2017» з’явилася інформація про перекидання танкової бригади з території Росії до Білорусі, щоб у відповідністю з легендою навчань дати відсіч незаконним озброєним формуванням. Від того, чи буде підрозділ реально задіяний у навчаннях, залежить не лише кількість учасників, але і асиметричність відповіді НАТО. Альянс розміщав бригаду у відповідності з рішеннями Варшавського саміту кілька місяців, а Росія може продемонструвати, що спроможна впоратися з цим завданням за день. На цьому тлі заява президента Литви Далі Грібаускайте про добру готовність сусідніх країн до навчань набуває зовсім іншого, порівняно з первинним, значення.

Говорити всерйоз про «фактор Вейшнорії» не випадає, адже вигадані країни – нормальна практика під час навчань. До того ж Росія не потребує насадження сепаратизму у Білорусі, адже на території «синьоокої» домінують російські медіа.

Для України куди цікавішими є повідомлення про невідомих «зелених чоловічків» неподалік білорусько-українського кордону, у яких є ознаки маніпуляції. Проте викрадення у Гомелі російськими спецслужбами 19-річного громадянина України Павла Гриба – це сувора реальність, той зараз перебуває у СІЗО Краснодару. Росія тим самим показово дезавуює серпневі київські запевнення Лукашенка у дружбі з Україною та здійснює чергову психологічну атаку на наше суспільство.

Дозволю собі припустити, що після навчань російські військові повернуться до місць постійної дислокації, Києву та Мінську доведеться вчергове відновлювати довіру у двосторонніх відносинах, а НАТО – аналізувати новий формат гібридних викликів з боку Кремля.

Євген МАГДА