Своїми гучними заявами, що часто суперечать одна одній, Міхеїл Саакашвілі викликає аналогію з відомим персонажем українських медіа – чупакаброю.

Та почала з’являтися на шпальтах та блакитних екранах кілька років тому, тамуючи інформаційний голод наших співгромадян. Чупакабра виявилася не лише міфічним персонажем, але і політично свідомим – тихенько зникла 2014 року, коли дефіциту новин не спостерігалося навіть під час літньої спеки.

Міхеїл Саакашвілі, звісно, проти власної волі нагадує цю міфічну істоту, хіба що з більшим ареалом дій. Зрозумілим є його прагнення роздати інтерв’ю по гарячих слідах західним та обраним українським медіа. Саакашвілі достатньо відомий на Заході, а інформаційний привід та особливості характеру політика виключають можливість промовчати хоча б до початку судового розгляду. В результаті Саакашвілі відмовився від підпису під заявою на отримання українського громадянства, а в Інтернеті рахують різновиди його автографів, вишукуючи справжній. Помітною є образа Саакашвілі на Петра Порошенка та прагнення повернутися на білому коні до української політики. Твердження, що Порошенко визнав його головним супротивником (уявляю, як на це реагує Юлія Тимошенко) помітно тішить самолюбство лідера «Руху нових сил Міхеїла Саакашвілі».

Проте закони жанру диктують і формат, і тональність заяв. Аби бути почутим, треба говорити на теми, які цікаві західному споживачеві новин. Тому в ефірі CNN, який послідовно підтримує демократів та критикує Трампа, Саакашвілі заявив, що втручання України в американські вибори мало місце. Навздогін New York Times та Washington Post опублікували матеріали, з яких випливає, що апатрід Саакашвілі став жертвою авторитарного правління Порошенка. У цьому контексті заяви Міхеїла Ніколозовича, що він повернеться в Україну, коли розпочнеться мобілізація громадян, а українські активісти є активними як ніколи, не тішать. Він помітно переоцінює не лише власний вплив в українській політиці, але і наслідки втрати ним громадянства для українського суспільства.

Євген МАГДА