Петро Порошенко висловив готовність сприяти відновленню територіальної цілісності Молдови. Це не перша подібна заявка з боку офіційного Києва, і вона потребує серйозного осмислення.

Конфлікт у Придністров’ї на початку 90-х відзначився, серед іншого, й тим, що на боці самопроголошеної ПМР воювали представники УНСО. Україна опинилася серед держав-гарантів переговорного процесу між Кишинівом та Тирасполем, у 2005 році Віктор Ющенко (Петро Порошенко тоді був секретарем РНБО) запропонував навіть мирний план врегулювання конфлікту у Придністров’ї на противагу «меморандуму Козака», який активно просував Кремль. Втім, обидва документи не були втілені в життя.

Думаю, не варто забувати, що протягом останніх років у Києві відчували певні євро-ревнощі до Кишиніва, який швидше виконував обов’язкову програму з отримання безвізового режиму з ЄС. Однак це швидше емоції, а є і реалії – президент Ігор Додон, який обраний на всенародних виборах та не приховує проросійської позиції, глибоке розчарування молдовського суспільства у політиках, що пропонують курс на Європу, велика українська діаспора, значна частина якої (не лише у Придністров’ї) стоїть на проросійських позиціях.

Зараз у Молдові триває дискусія щодо змін до виборчого закону, у яких зацікавлений тамтешній неформальний господар країни Влад Плахотнюк, спробу замаху на якого нещодавно викрили українські та молдовські правоохоронці. Проте загроза посилення позицій Додона внаслідок перемоги на парламентських виборах достатньо серйозна, його соціалісти нині – найпопулярніша партія Молдови. Тут необхідно враховувати один важливий момент: у Кремлі розглядають перспективу возз’єднання Молдови за власним сценарієм як модель для «врегулювання» конфлікту на Донбасі, яке надовго зупинить будь-які рухи України в бік НАТО та ЄС.

Все це означає лише одне: Україні потрібні не гучні заяви, а ефективні дії щодо Молдови, які включатимуть до себе пошук шляхів розширення економічної співпраці та використання елементів м’якої сили.

Євген МАГДА