Французькі ЗМІ уважно спостерігали за зустріччю Еммануеля Макрона і Дональда Трампа в Парижі. Не в останню чергу це було пов’язано з напругою, що виникла між двома президентами через діаметрально різні підходи до проблеми глобального потепління. Трамп, судячи з усього, не вірить у серйозність ситуації, а Макрон вважає, що Паризький угоді про клімат немає альтернативи. У всякому разі, так було на саміті «двадцятки» в Гамбурзі. Однак, під час дводенного візиту лідера США до французької столиці, лід рушив. На спільній прес-конференції Трамп і Макрон продемонстрували, що взаєморозуміння знайдено. У всякому разі, президент Франції назвав спільну трапезу в ресторані Ейфелевої вежі «вечерею друзів» і зазначив, що дві країни «побудували міцні відносини». Трамп був багатослівнішими. «У вас Суперпрезидент», – сказав він, звертаючись до французьких журналістів. Особливу симпатію американця викликала твердість Макрона у відстоюванні своєї позиції. «Наші країни залишилися разом і наші відносини відмінні», – цитує Дональда Трампа радіо RTL.

У статті, розміщеній на сайті радіостанції, позначені кілька вузлових моментів переговорів. По-перше, це, звичайно, Паризька хартія. І тут можна говорити про маленьку перемогу Еммануеля Макрона і його дипломатичного стилю. Точка зору Трампа поки не змінилася, але кілька похитнулася. У відповідь на фразу Макрона, який підкреслив, що він з повагою ставиться до рішення американської сторони відмовитися від своїх зобов’язань по клімату, хоча сам, як і раніше, прихильний паризьким домовленостями, Дональд Трамп несподівано зауважив, що «все може трапитися». З цього, зрозуміло, не випливає, що Америка в черговий раз змінить позицію, але шанс такий з’явився. Можливо, французький президент, який дотримується інших підходів до спілкування з колегами, ніж його попередник, зумів підібрати ключ до непередбачуваного (принаймні, зовні) Трампа.

Стиль Макрона, якого в ефірі телеканалу BFM назвали «республіканським монархом», що повертає традиції Франсуа Міттерана, дійсно повинен бути близький Трампу. Обидва президенти мають на меті відродити велич своїх країн, хоча і розуміють це дещо по-різному. У цьому сенсі запрошення на головне національне свято Франції та участь у військовому параді, де разом з французами дефілювали 145 американських солдатів, повинно було бути прихильно сприйнято Дональдом Трампом. Та й привід для візиту був знайдений відповідний: сторіччя участі американської армії в Першій світовій війні, де вона боролася пліч-о-пліч з французькою.

Так чи інакше, але проміжна мета досягнута. «Дональд Трамп зрозумів сенс мого підходу, в тому числі і по глобальному потеплінню, – підкреслив французький президент в ексклюзивному інтерв’ю Le Journal du Dimanche. – Він сказав, що спробує знайти рішення в найближчі місяці. Ми детально говорили про те, що може дозволити йому повернутися до Паризької угоди». Але була й інша важлива тема, яку обговорювали лідери Франції і США – ситуація в Сирії. Тут вони теж зрозуміли один одного, але ось чи призведе позначений ними механізм врегулювання до позитивного результату, питання відкрите.

Говорячи про другий серйозний сюжет переговорів, RTL наводить слова Макрона, який підтвердив, що «доктрина Франції щодо сирійського питання дійсно змінилася і відставка Башара Асада більше не є необхідною умовою». Дональд Трамп з ним згоден. Він навіть пішов далі, зазначивши, що припинення вогню в Сирії продемонструвало корисність діалогу з Росією. «Через діалог ми змогли отримати припинення вогню на півдні. І, чесно кажучи, ми працюємо над аналогічним рішенням в дуже важкій частині Сирії», – повідомив президент США.

Еммануель Макрон залишається в цьому питанні великим прагматиком. В інтерв’ю Le Journal du Dimanche він ще раз нагадав про те, що є для нього неприйнятним. Це застосування режимом Асада хімічної зброї та перешкоджання гуманітарним місіям. Тобто президент Франції допускає, що таке можливо. Що ж стосується Володимира Путіна, тінь якого маячить за спиною Асада, то Макрон ще раз сказав про втручання у французькі вибори, яке Росія заперечує, але додав, що «це не повинно порушувати двосторонні відносини». У той же час, повертаючись до стратегічного партнерства з США, він заявив, що «франко-американська дружба допомагає захистити цінності демократії і свободи. Нам було важливо поговорити, щоб не будувати опортуністичні союзи з країнами, які можуть підірвати цю міжнародну систему». Тонкий натяк?

Складається відчуття, що і Франція, і США ще остаточно не визначилися, як поводитися з втратившою берега Росією. Тому одночасно використовуються два підходи: санкції і тактичні переговори з конкретних питань. З одного боку, заради порятунку людських життів діалог можна вести з ким завгодно. З іншого, як можна вірити обіцянкам людини, яка не перестаючи бреше всьому світу як мінімум три роки? Не отримавши по руках за свої «подвиги» в Україні та Сирії, Росія зайнялась дестабілізацією колективного Заходу. Хочеться вірити, що Еммануель Макрон, Дональд Трамп та інші західні лідери в повній мірі розуміють цю небезпеку і готові зупинити загрозу, яка стає загальною.

Галина Кирилович