Нагадаю, раніше ми прогулювалися по Парижу і Руану, а сьогодні ми продовжимо подорож по Нормандії, яку почали минулого уїк-енду. Городок Лез Анделі в 40 км від Руана отримав свою назву від річки Андель, що дала ім’я цілій долині. Але головною водною артерією регіону все-таки залишається Сена, в якій і відбивається Лез Анделі, заснований на початку XIII століття. Від тієї епохи в місті збереглися дві церкви – Нотр-Дам, що вважається одним з кращих зразків готичної архітектури, і Сен-Саверіо. Але цікавлять нас, в першу чергу, не вони, а руїни фортеці Шато-Гайяр, побудованої за наказом Річарда Левове Серце вісім століть тому. Нормандія довгий час була яблуком розбрату між англійською і французькою коронами, і ця боротьба знайшла відображення в історії місцевих замків, церков та аббатств.

Річард непогано розбирався у військовій науці і для того, щоб потрапити в Шато-Гаяйр, доведеться попихтіти. Замок знаходиться на крейдяной кручі над Сеною висотою 90 метрів, і хоча стежка по якій деруться вгору туристи значно коротше, спортивна ходьба вам забезпечена. Той, хто не полінується і підніметься в Шато-Гайяр, буде винагороджений. Там є що подивитися. Можна побродити по зарослим травою дворах, спуститися в підвал, де колись зберігалася провізія, і, дивлячись в вузьке вікно, відчути себе вартовим, що озирається навкруги. Укриття, до речі, надійне. Товщина стін в різних місцях становить від 3 до 4 метрів, а донжон підноситься на 18.

Міць цієї фортеці в повній мірі відчув на собі «заклятий друг» Річарда Філіп II Август, з яким його пов’язували дивні відносини. Ці королі то ночували в одному наметі, то впадали у взаємну ненависть. Так чи інакше, французам вдалося взяти замок, лише відрізавши його гарнізон від колодязів з питною водою. А остаточно він відійшов до Франції тільки після Столітньої війни. Пов’язана з Шато-Гайяр і одна похмура історія. У 1315 році тут за дивних обставин померла знаменита ув’язнена – королева Маргарита Бургундська.

Зате зараз в Шато-Гайяр немає нічого страшного. Тут нерідко проводять свята середньовіччя, де історичні клуби готують їжу за старовинними рецептами, демонструють ремесла тих часів і реконструюють лицарські поєдинки. Інформацію про такі заходи завжди розміщують в інтернеті. Якщо ви зголодніли, а поруч ніхто не смажить на вертелі кабана, можна повернутися в Лез Анделі, де є кілька ресторанів з хорошим меню і коректними цінами. В тому числі, ліванський та китайський.

Після Шато-Гайяра логічно відправитися в Екюі. Це село відома своєю колегіальної церквою, побудованої на кошти одного з найближчих радників Філіпа IV Красивого Ангеррана де Марін’ї. Він народився чи то в Екюі, то чи неподалік – в Льонс ля Форе і володів тут багатьма землями. Марін’ї був талановитим фінансистом та адміністратором і справив таке враження на сучасників, що потрапив відразу в два художніх твори того часу – «Роман про потворного лиса» (не плутати з класичним «Романом про лисицю») і «Роман про Фовеля». Правда, закінчилось його життя трагічно вже при новому королі – на шибениці в Монфоконі в 1315 році. Через це останки Ангеррана де Марін’ї були перевезені в побудовану ним церкву лише через одинадцять років, де він і був похований поруч зі своєю другою дружиною Аліс де Монс і братом-архієпископом Філіпом де Марін’ї. Правда, до наших днів збереглася лише гробниця архієпископа – все інше знищили під час революції. Зараз, завдяки прекрасній акустиці, в церкві часто виступає хор. Вхід на такі концерти вільний.

Льонс ля Форе, яка входить в список найкрасивіших сіл Франції, в історії відома перш за все тим, що тут в 1135 році помер англійський король Генріх I Боклерк – молодший син Вільгельма Завойовника. Він банально отруївся міногами, але ця смерть привела до затяжної громадянської війни та воцаріння в Англії цілком французької династії Плантагенетів. Бували в Льонс і багато королів Франції, яких залучали мисливські угіддя. Людовик Святий, наприклад, удостоїв її відвідуванням чотири рази, а Філіп Красивий цілих десять. Олені, козулі та кабани водяться тут до сих пір, і якщо ви поїдете через ліс рано вранці або пізно ввечері, то, швидше за все, їх побачите.

У Льонс ля Форе можна подивитися церкву XV століття, деякі елементи якої на три століття старші, залишки королівської резиденції, за яку вели боротьбу вже знайомі нам Річард та Філіп Август, монастир XVII століття і двоповерховий критий ринок тієї ж епохи, що прикрашає місцеву площу. На площі кілька ресторанів і кафе з відкритими терасами, а літніми вечорами часто звучить жива музика. До речі, неподалік від площі знаходиться так званий «будинок Равеля». Композитор гостював тут у друзів. Повз ви не пройдете – на будинку встановлено пам’ятну дошку.

Льонс ля Форе настільки зберегла атмосферу минулого, що саме тут Клод Шаброль знімав фільм за романом Гюстава Флобера «Пані Боварі» з Ізабель Юппер у головній ролі. Зйомки пройшли в 1990 році. До речі, прототип Емми Боварі – Дельфін Деламар жила в нормандської селі Рі, яке ви теж можете відвідати. Там розташовується Галерея Боварі – музей автоматів, що відтворюють основні сцени з роману. А на маленькому кладовищі біля церкви XII століття збереглася могила чоловіка мадам Деламар. Надгробки самої Дельфін там немає, але на стіні церкви встановлена пам’ятна табличка.

Після музики і літератури залишається зануритися в живопис. Для цього треба поїхати в Живерні, де знаходиться будинок-музей Клода Моне і виставлені деякі його картини. Але набагато цікавіше будинка величезний сад з квітниками та ставками, який надихав художника. Там ви неодмінно побачите знамениті латаття, яки немов зійшли з його полотен. Однак треба мати на увазі, що влітку від відвідувачів не продихнути і доведеться постояти в черзі.

Не менш цікава ідея – махнути на Ла Манш, який тут вважається не протокою, а морем. У спекотні дні там цілком можна купатися. Якщо хочеться подивитися на порт з яхтами, треба їхати в Дьепп. А тим, хто віддає перевагу більш розслабленій обстановке, варто відправитися в Виллерс-сюр-мер або Ульгат, де пляжі не так загачені народом. У Виллерс, до речі, знаходиться музей палеонтології і можна подивитися на скелети діназаврів, скульптурні та квіткові зображення яких прикрашають все місто. Розкопки ведуться зовсім поруч – на скелях під назвою Ваш Нуар (Чорні корови). Підкріпитися в Виллерс-сюр-Мер можна в ресторані поруч з пляжем. Готують там смачно, хоча ціни трохи кусаються. А потім з новими силами вирушити, наприклад, в Довіль – снобскій курорт, де Клод Лелюш зняв свій знаменитий фільм «Чоловік і жінка».

У наступні вихідні перетнемо Луару і вирушимо далі на південь.

Галина Кирилович