Минулого уїк-енда ми здійснили прогулянку по Парижу, а сьогодні підем на вокзал Сен-Лазар і на поїзді доберемося до Руана. Центр департаменту Приморська Сена та історична столиця Нормандії знаходиться приблизно в годині їзди від столиці, хоча якщо ви раптом вирішите орендувати автомобіль, дорога буде довшою. Особливо з урахуванням знаменитих літніх пробок. Звичайно, у поїздки на авто свої переваги. Наприклад, ви зможете не обмежуватися Руаном, познайомившись з його околицями, де теж багато цікавого. Але в цьому випадку машину все ж краще брати на місці, заздалегідь ознайомившись з умовами прокату.

Отже, ви дісталися до Руана і, вийшовши з будівлі вокзалу, виявилися на вулиці Жанни д’Арк. Це центральна вулиця міста. Хоча знаменитих фахверкових будиночків поки не видно, до історичного центру рукою подати. Тому ви просто неспішно йдете по вулиці від вокзалу до Сени (нормандська столиця, як і французька, потроена на двох берегах річки, які з’єднують шість мостів). Всі вулички, що перетинають вулицю Жанни д’Арк, приведуть вас на зустріч з минулим. Почати можна з самої знаменитої з них – Грос Орлеж (Великих Часів). Назва не обманює – годинник дійсно існує і навіть відбиває час. Куранти, розташовані на арці між будинками, були встановлені на початку XV століття, а їх механізм – один з найстаріших у Франції – датується кінцем XIV століття.

Руан, нітрохи не менше, ніж Орлеан, може вважатися містом Жанни д’Арк. Тому її ім’я буде зустрічатися всюди – від пам’ятних дощок до назв туристичних бюро і магазинів. На площі Старого ринку, в яку одним кінцем впирається Грос Орлеж, національна героїня Франції була спалена 30 травня 1431 року. Зараз на цьому місці встановлено хрест. Площа з тих пір, звичайно, змінилася. Від старої церкви залишився лише фундамент, на якому любить сидіти місцева молодь і втомлені туристи. Зате з’явилася нова церква з дуже незвичайною архітектурою – мені її дах нагадує пагоду, хоча насправді ці нерівні лінії символізують дим від багаття. А ось ринок, як і раніше, діє і запах дарів моря відчувається здалеку.

Судили Жанну в Палаці архієпископа, який примикає до кафедрального собору. Не плутати з Палацом правосуддя, старовинна будівля якого, прикрашене горгул’ями, перш було парламентом Нормандії. Очолював процес єпископ П’єр Кошон. Знакове прізвище для такого судилища (le cochon по-французьки свиня). Після страти попіл пастушки з Лотарингії кинули в Сену – зараз на набережній в цьому місці встановлена пам’ятна табличка.

Залишаючи площу Старого ринку, варто підкріпитися. Тим більше, що тут розташовано безліч ресторанчиків на будь-який смак і гаманець. Любителі літератури, наприклад, можуть заглибитися в одну з прилеглих до площі вулиць і поєднати земну їжу до духовної. Тераси кількох ресторанчиків виходять на будинок, де в 1606 році народився драматург П’єр Корнель. Цю вулицю знайти просто – вона носить його ім’я.

Практична ремарка. Французи обідають між полуднем і першою годиною дня, а вечеряють – не раніше сьомої вечора. Багато ресторанів взагалі починають обслуговувати відвідувачів після половини восьмого. Ці нюанси треба мати на увазі, якщо не хочете бродити по місту голодними. Порятунком може стати Макдональдс (він там є неподалік), але хіба для цього люди з усього світу їдуть до Франції? Вже краще купити з лотка традиційний французький сендвіч (багет з маслом, шинкою і зеленню), які продаються всюди.

Після їжі має сенс заглянути в магазин сувенірів, розташований на розі площі. Ще один знаходиться навпроти собору в міському туристичному офісі, але вибір там менше. Зате можна безкоштовно обзавестися афішами, що розповідають про виставки та концерти. Особливу увагу варто звернути на концерти класичної музики в церкві Сен-Уан, розташованої поруч з мерією. У приміщенні колишнього абатства XIV століття приголомшлива акустика. А вхід на концерти зазвичай безкоштовний.

Але головна визначна пам’ятка Руана, безперечно, кафедральний собор. До нього ви дійдете вулицєю Грос Орлеж, при бажанні розбавляючи історичну екскурсію шопінгом. Перші поверхи будинків зайняті магазинами, а великий універмаг Printemps однією стороною виходить на площу перед собором. Хоча собор, як і в Парижі називається Нотр-Дам, він мало схожий на свого столичного побратима. Велика частина будівлі побудована в стилі пізньої полум’яніючої готики і лише одна з веж своїми строгими лініями нагадує про епоху Високого Середньовіччя. Тим, хто хоче побачити класику, варто відвідати Ам’єн, Шартр або Реймс, але і Руанський собор прекрасний. Будувався він з XII по XV століття на місці давньої романської церкви, від якої зараз збереглася лише крипта. Чавунний шпиль собору висотою 151 метр – найвищий у Франції.

Собор є матеріальним втіленням європейської історії, одним з перехресть якої був Руан. Там знаходяться надгробки першого герцога Нормандії Роллона і короля Англії Річарда Левове Серце, убитого з арбалета французьким лицарем П’єром Базилем. Правда, в могилі короля-лицаря за заповітом поховано лише його серце. Тіло Річарда знайшло останній притулок в абатстві Фонтевро на Луарі.

Шанувальникам готики у всіх сенсах цього слова варто побувати на колишньому кладовищі церкви Сен-Маклу. Зараз це двір школи мистецтв. Під час спустошливої епідемії XIV століття там ховали померлих від чуми, про що нагадує різьблений дерев’яний орнамент, який зображає танець смерті. В одній зі стін школи, яка колись була лікарнею для вмираючих, під склом знаходиться мумія кішки. Замуровуючи кішку, люди наївно намагалися захистити будинку від злих сил. Загалом, похмура середньовічна атмосфера вам забезпечена.

Щоб підняти настрій, відвідайте музей образотворчих мистецтв, де виставляються імпресіоністи, багато з яких творили в Нормандії. Експозиція тут, звичайно, менше, ніж в музеї Орсе, але імена великі.

У наступний уїк-енд продовжимо подорож по Нормандії.

Галина Кирилович