Іноді соцопитування та статистика наштовхуються на факти реальності і до чортової матері розбивають твої ілюзорні уявлення. У минулій статті я писав про поверховость громадян, яка виникла в зв’язку з величезною кількістю інформації, що виливається щомиті в інтернет-простір. Також, я влаштував невелику провокацію в заголовку для своїх читачів, і, мушу сказати, що ви всі мене приємно порадували – не стали описувати своє обурення, а, все ж таки, спочатку прочитали текст. Це свідчить про те, що моя аудиторія – понад уважна і вдумлива, ніж середньостатистична аудиторія “на просторах”. Дякую вам за це. Але треба визнати, що не все так райдужно, як хотілося б.

Давайте сьогодні поговоримо про те, що сучасному українському громадянину подобається, а що ні? Чи добре те, що у нас лагодять дороги? Погано, тому що по-перше – немає розмітки, по-друге – мало лагодять, по-третє – все вкрали. А чи добре, що знімають мито з ввозу автомобілів канадського виробництва? Погано, тому що по-перше – так що вони там виробляють, по-друге – скільки там того мита, ось якби ПДВ зняли, по-третє – все вкрали. Чи добре, що зсувається з мертвої точки процес повернення майна Київенерго місту? Погано, тому що по-перше – все вкрали, по-друге – ніхто нічого не поверне і все переділять, по-третє – так воно мені треба? А як щодо того, що йде розслідування за фактом розпилу грошей за замовлення урн для міста Києва? Взагалі жахливо, тому що по-перше – там всього лише якийсь мільйон, по-друге – та хіба мало на чому ще пиляють? Ну і по-третє – ви взагалі депутат від Троєщини, у мене тут в пісочниці під будинком алкоголіки щоночі репетують, розберіться, я за вас голосував.

Відчуваєте тенденцію? Що б доброго не відбувалося, яке б приємне починання не робилося – чимала кількість людей навколо, які вічно незадоволені. Ні, це не їх вина, абсолютно! Їх так привчали десятиліттями. Спочатку десятиліттями совка. Потім десятиліттями правового свавілля. Десятиліття безкарного злодійства, вбивств, корупції та інших злочинів перетворили оточуючих в скептиків. Будь-який позитив зараз розглядається крізь таку товстелезну призму негативу, що буквально повністю нівелюється. І це сильно підрізає крила тим, хто хоче діяти і рішуче змінювати Україну на краще.

Озирніться навколо, зверніть увагу на себе – світосприйняття зі знаком “мінус” стало ще однією національною рисою характеру! Пошук #зради, як національна забава. Дивлячись на те, як хтось своїми діями щось змінює або чогось домагається, ми рефлекторно спантеличуємось – А навіщо він це робить??? У чому його інтерес? Чому йому кортить? На кого він працює? Люди звикли всіх маркувати і призабули, що людина повинна бути самою собою. Багато хто забув про те, що суспільне визнання та повага – це прекрасний мотиватор для дій, не менш ефективний, ніж фінансовий важіль.

А зараз уявіть себе на місці людини, яка вирішила зробити щось хороше. Добре не тільки собі – миру, оточуючим її людям, своїй країні. Припустимо, що вона не вигадала відразу ліки від раку, як і не поборола відразу корупцію, не перебила поодинці ворожу армію і не посадила за тиждень всіх мерзотників. Людина почала з малого. Зробила щось для інших. І я вам скажу, що на десяток вдячних зараз в нашому суспільстві, на жаль, буде кілька сотень незадоволених скептиків. “Він це зробив, щоб вкрасти”, “Заробляє на цьому”, “Так що він взагалі зробив? От якби …”, “Стовідсотково чистить поле для себе”, “Популіст і піарник. Все це тільки заради піару.” – саме такі фрази будуть оточувати постійно.

У нашому суспільстві, що звикло до корупції та злочинам, робити добро – вкрай шкідливо для нервової системи і не дуже ефективно для іміджу. Людина, яка хоче домогтися змін, змушена зчепити зуби і йти крізь натовп, жбурляючий в нього каміння. Я не кажу зараз про себе (уточнюю, в передбаченні коментарів), я говорю в загальному. Люди! Якщо ви хочете дійсно якісних змін, пора почати змінюватися самим! Поки ви не зміните свій внутрішній знак “мінус” на “плюс”, ви будете й далі жити в непроглядній пітьмі і цілковитому пеклі, навіть коли світ навколо вас зміниться. І почніть з самого малого – коли поруч хтось робить добру справу, скажіть йому “дякую”. Не хочете приєднуватись та допомагати? Це ваше право. Але не варто плювати йому в спину. Не хочете підтримувати – не заважайте! І сподіваюся, що з часом довіра і вдячність повернуться в наше життя, а ми навчимося бути вдячними за зроблене. І навчимося говорити спасибі. Без підозрілості, але від щирого серця.

Борислав Береза