Майбутнє відтепер належить двом типам людей: людині думки та людині праці. По суті, обидва вони складають одне ціле, бо мислити – значить працювати.
Гюго В.

Як заявив нещодавно голова МЗС Польщі: “З Бандерою Україна не увійде до Європи“. Мене не цікавить які мотиви рухали головою МЗС Польщі. Очевидно, що Польща (Річ Посполита) така ж імперія, як і Росія (Московія) або Туреччина (Османська Імперія). І правила існування імперій однакові – впокорюй і нав’язуй – мову, релігію, культуру, спосіб мислення.

Питання в тому, чому з’являються такі заяви щодо України? Не тільки тому, що Польща – імперія, і за своєю суттю та образом мислення, навіть перебуваючи в Європейському союзі, поляки залишаються імперцями, а й тому, що Україна – слабка. Ця заява – плювок в обличчя політичній еліті України, тому що зачіпає два фундаментальних права будь-якого народу, нації – право на свою історію і право на своє майбутнє. Українська політична еліта слабка і такі заяви, а також реакція на них, підтверджують це. Лікування будь-якої хвороби починається з усвідомлення, що хвороба є, а також з аналізу симптомів. За аналогією можна з упевненістю сказати, що українська політична еліта, так і українське суспільство в цілому – «хворі». Думаю, з цим твердженням вже ніхто не сперечатиметься, тому що прикладів цього безліч. А які ж симптоми хвороби? Роз’єднаність, хаотичність і самознищення.

На жаль, українська політична еліта об’єднана тільки корупцією, і періодично зовнішньою загрозою. Але гроші ніколи не можуть бути єдиним об’єднуючим фактором, звідси роз’єднаність. Політична еліта не об’єднана спільною метою, загальним прагненням в майбутнє, немає цілісної картини України майбутнього. Немає спадкоємності влади, тому, що немає, загальної для всіх, в тому числі і для країни в цілому – спільної мети. Звідси – хаотичність. Через відсутність майбутнього ділити починають все в сьогоденні. Еліта існує тільки в сьогоденні, і, як наслідок, інвестицій в майбутнє немає. Конкуренція і боротьба не за майбутнє, а за сьогодення. Методи боротьби стають все більш безпринципними, так як перемога сьогодні вже потрібна за будь-яку ціну, про завтра не думає ніхто, звідси – самознищення.

Варіантів розвитку майбутнього, як на мене, не так вже й багато. Варіант перший – залишаємо все як є, і фінал очевидний – самознищення. Варіант другий – зміна еліт, просимося в зовнішнє управління, кличемо нових Аскольда і Діра. Варіант третій – зміна політичних еліт, до тих пір, поки не з’явиться новий лідер з ідеєю про майбутнє України і картиною України майбутнього.

Нам кажуть, що на шляху України до Європи стояв спочатку Янукович, а тепер стоїть Бандера. Що МИ українці, відповімо МЗС Польщі, і яку відповідь дамо на питання, а що стоїть на шляху Європи в Україну?

Ярослав Пелих