Для пацієнта французька медицина починається з терапевта або лікаря загальної практики (généraliste). Оскільки поліклінік у Франції немає і лікарі працюють самостійно, ніхто не прикріплює пацієнта до конкретного лікаря. Лікаря він вибирає сам, виходячи з місця проживання та рекомендацій, які дають знайомі. Для цього достатньо зателефонувати за номером, який можна знайти в інтернеті, та призначити зустріч. Правда, буває так, що у лікаря вже багато пацієнтів і тоді людині можуть порекомендувати іншого, з числа працюючих поблизу. А, найчастіше, за тією ж адресою. Оренда досить дорога і нерідко кілька докторів об’єднуються, щоб разом організувати офіс. Кожен лікар, звичайно, веде прийом в окремому кабінеті, а ось медичний секретар, який відповідає на дзвінки, зустрічає відвідувачів в приймальні і веде документацію, зазвичай один на всіх.

Для того, хто раніше не стикався з французькою медичною системою, медичний секретар – персонаж новий. Зайняти цю посаду можна, тільки отримавши спеціальну освіту. Бути звичайним діловодом, який вміє заповнювати папери, для цього недостатньо. А ось медсестер, знайомих нам по районним поліклінікам, тут немає. У Франції статус медсестри набагато вище, ніж в Україні і працюють вони або в лікарнях і клініках, або у власних офісах.

Принцип організації таких офісів той же, що і у лікарів. Кілька медсестер працюють під одним дахом. Втім, «під одним дахом» в даному випадку поняття умовне. В офісі медсестри зазвичай ведуть прийом вранці протягом години-півтори, а потім відправляються за викликами. Тому їх офіційно називають медсестрами на дому (infirmière à domicile). Це зовсім не означає, що у Франції стільки немічних пацієнтів. Просто набагато зручніше не йти в офіс до медсестри, а дочекатися уколу або перев’язки вдома. Кров на аналіз також можна здати в домашніх умовах. Медсестра відправить її в лабораторію.

Ще одна дрібна, але цікава деталь, яка без звички може здивувати – це зовнішній вигляд лікарів і медсестер. На лікарях загальної практики та медсестрах на дому, як правило, не побачиш звичного нам білого халата. Він є уніформою їх лікарняних колег.

Однак ця зовнішня розслабленість не повинна обманювати. Кваліфікація медиків, як правило, дуже висока. Проблема полягає в іншому. Лікарів не вистачає. Справа в тому, що деякий час тому була встановлена квота на кількість докторів, яку повинні випускати медичні вузи. Розрахунки виявилися не зовсім вірними і в останні роки, коли лікарі похилого віку з покоління бебі-бумерів почали масово виходити на пенсію, утворився вакуум. В результаті доктора отримали широкий вибір місць роботи, а мери – головний біль. У великі міста або навіть села (в разі якщо вони перебувають в хорошому кліматі, наприклад, на півдні) лікарі їдуть із задоволенням, а ось в регіони прохолодні й дощові (скажімо, в Бретань, яка славиться зимовими штормами) не надто. Щоб залучити молодих ескулапів, мерії пропонують їм різні пільги, найістотніша з яких, безкоштовне житло. Це дозволяє серйозно заощадити на зніманні будинку або квартири. Поліпшити намагаються і самі умови роботи. Замість невеликих офісів муніципальна влада будує так звані Будинки здоров’я – сучасні просторі приміщення, де одночасно можуть вести прийом багато лікарів.

Чим же конкретно займається французький терапевт? До нього звертаються з будь-якими скаргами від застуди і головного болю до хронічної втоми та підвищеного тиску. Саме він проводить первинний огляд, призначає аналізи, виписує листки непрацездатності та ліки. Якщо лікар вважає, що пацієнт потребує консультації профільного фахівця, він дає напрямок. Без направлення можна записатися на прийом лише до гінеколога, офтальмолога та стоматолога. Але в будь-якому випадку від запису до прийому зазвичай проходить досить багато часу – часом кілька місяців. Звичайно, виникає питання, що робити, якщо людину щось турбує всерйоз і чекати довго він побоюється. Вихід є: можна звернутися в відділення «швидкої допомоги», які діють практично при всіх лікарнях.

Далі буде… Галина Кирилович