Всього лише в 160 кілометрах від Києва по Харківській трасі є таке село “Велика Круча”. Примітно це село відразу з кількох причин. Перша – це неймовірні види на заповідник, які відкриваються в цьому місці. Друга – відмінний готельний комплекс з власним парком, тенісним кортом та гарною кухнею. Ну і третя – перший в сучасній Україні приватний ресторан-пивоварня.

Ми, не знаючи про перші дві причини, їхали в це місце виключно через третю. Так як пиво нахвалювали вже дуже багато знайомих, переконуючи, що 160 км – зовсім не відстань для дійсного гурмана. Ми, як люди легкі на підйом, сіли й поїхали.

Отже, приїхали ми пізно ввечері, оцінили палаючий на всю дорогу гігантський пивний келих – не промахнешся! – і відразу пішли в ресторан. Зрозуміло, що необхідний був нічліг, тому першим питанням було “чи немає тут готеля?”. Виявилося, що є, буквально в кілометрі від самого ресторану. Перекусили, взяли пива, поїхали в готель, отримали номер. Темно, нічого не видно, пиво смачне.

Коротко про номер. Готель сам по собі непоганий, видно, що будувалося все з претензією на люкс-клас. Але. Хлопці, коли ви робите готель з такими претензіями, за ним треба все таки дивитися. Особливо – за ванною кімнатою. Душова кабінка трохи втомилася від часу і її б реанімувати, а включати витяжку людині непідготовленої, та ще й з тонкою душевною організацією – ніяк не рекомендується. Витяжка балакуча. Але в цілому – номер гарний. Просто є над чим працювати, і нам би хотілося звернути на це увагу адміністрації.

Але найцікавіше почалося вранці. За один тільки вигляд з вікна ми не тільки пробачили говірку витяжку – ми про неї просто забули. Чесно кажучи, далі дуже довго будуть тільки захоплення, оскільки місце не просто перевершило всі наші очікування, воно підкорило нас та зробило своїми фанатами!

По-перше, територія – за нею добре дивляться, тут є дендропарк прогулюватися по якому одне задоволення. По-друге – види. Види! ВИДИ !!! Якщо ви по природі своїй не споглядач, то це місце може легко змінити вас. Стоять з відпалими щелепами і роблять панорамні знімки тут навіть найзапекліші циніки. Ну і вже по-третє – кухня. Вона тут традиційна українська, але дуже високого рівня. Видно, що продукти місцеві, як їх модно зараз називати “органічні”.

Вам набридли види та територія? Тоді повернемося до пивного ресторану. Пиво в ньому, до речі, є тільки одного сорту – світле. Але воно є гордістю закладу і, треба сказати, по праву. Меню складається з традиційної кухні, доповненої фірмовими стравами з додаванням пива. В цілому – все смачно і варто пробувати. Але замовляючи, пам’ятайте – це не Київ, тут порція розрахована на голодну дорослу людину, тому розраховуйте свої сили правильно. З мінусів ресторану. Також, як і готель, він трохи застряг в своєму часі – початку двохтисячних. Ми б рекомендували керівництву прибрати холодильні шафи з лимонадом із залу, а також велику кількість різноманітних фігурок з підвіконь. Перші – ріжуть око і знижують статус закладу, другі – даремні пилозбірники.

Навколо ресторану також є що подивитись – сувенірна крамниця, музей-магазин Українського гончарства, цервкушка та виставковий дворик, де місцева молодь часто гуляє весілля. А можна, як зробили ми, взяти з собою пиво та закуски в ресторані, повернутися в готельний комплекс, взяти в оренду катамаран і відправитися в річкову подорож.

Подорожуючи по річці, ви можете прийти до мисливського будиночка – це теж частина готельного комплексу. Будиночок можна зняти окремо, там є банька, там тиша і спокій і, якщо ви хочете на якийсь час загубитися від сучасного світу – це ваш варіант.

У загальному й цілому, скажімо так – туди зовсім точно варто їздити відпочивати. Чесно кажучи, ми думали, що зупинимося там тільки на ніч, а далі поїдемо погуляти по Полтаві, але нам настільки сподобалося, що ми залишилися на всі вихідні. За цінами – номер напів-люкс коштував 500 грн на добу, всього за вихідні ми там витратили близько двох тисяч гривень, практично ні в чому собі не відмовляючи. Ну а найголовніший мінус – це стоянка фур з окремим готелем для водіїв, яка також відноситься до території цього ж комплексу. Ні, це особливо не заважає, але ми б все ж таки рекомендували перенести саму стоянку подалі від основного корпусу. Ну і, звичайно ж, трохи більше уваги приділяти підтримці зовнішнього вигляду. Місцями вже трохи пошарпано, і це трохи псує враження. А в цілому – повне захоплення. Рекомендуємо всім, хто любить смачну українську їжу, смачне пиво та красиву природу.

Ваші GASTROлери Віктор і Світлана Сокуренко.