Сьогодні 1 липня і у Франції стартував «високий сезон». Традиційно він припадає на липень-серпень, коли починаються шкільні канікули і сімейні пари з дітьми відправляються на відпочинок. Це означає, що дороги (особливо в південному напрямку) переповнені, в туристичних місцях яблуку ніде впасти, готелі і кемпінги завантажені під зав’язку. Самий пік припадає на серпень, але і в липні уникнути шуму і штовханини вже не вийде. Оскільки приблизно також на літо реагують іноземці, які прагнуть до Франції, кількість гулящих громадян збільшується в кілька разів.

До того ж існує думка, що влітку подорожувати краще через сприятливу погоду. Та невже! Гарна погода, за деякими винятками, встановлюється тут вже в квітні і часто триває до кінця жовтня. А ось в розпал літнього сезону може бути реально жарко. Уявіть кам’яні історичні центри французьких міст в +35. Так що якщо вам не на пляж, а в музеї і на природу – краще планувати поїздку на весну (на червень, в кінці кінців) або на осінь. Однак, якщо іншого виходу немає і доводиться їхати влітку, варто подумати про те, як зробити відпочинок максимально комфортним.

Наприклад, варто відмовитися від відвідування деяких місць, які дуже хочеться відвідати. У Парижі це, в першу чергу, Лувр, Нотр-Дам і Ейфелева вежа. Звичайно, якщо ви їдете через турагентства і ці екскурсії вже заплановані, ви туди потрапите, відстоявши в черзі прийнятний час. Але якщо подорож організовано самостійно і квитки не куплені заздалегідь по інтернету, краще не треба. Можливо, ви і потрапите всередину, але перед цим дуже втомитеся і навряд чи зможете в повній мірі насолодитися прекрасним.

Це не означає, що потрібно обійти всі ці місця стороною. Прогуляйтеся по декільках дворах Лувру, розгляньте архітектуру палацу, живцем погляньте на знамениту скляну піраміду. Поруч з Лувром знаходиться старовинна церква Сен-Жермен л’Оксеруа, будівництво якої йшло з XII по XV століття. Найдавніша частина – дзвіниця, зведена в XII столітті. Вважається, що сполох цієї церкви (але на малій дзвіниці) став сигналом до початку різанини в Варфоломіївську ніч. Усередині церкви поховані багато музикантів, художники і автори, які жили в Луврі. Наприклад, поет XVII століття Франсуа де Малерб, який оспівував другу дружину Генріха IV Марію Медічі.

Якщо ви захоплюєтеся живописом, ласкаво просимо в музей Орсе, де виставляються імпресіоністи. Черга є, але не така нескінченна, як в Лувр. Крім безлічі прекрасних полотен цікава і архітектура музею, який перероблений з колишнього вокзалу. Це, напевно, самий грандіозний реконструйований під інші цілі вокзал у Франції, але далеко не єдиний. Багато де залізничні лінії тут поступилися місцем автомобільним трасам, а станційні будівлі стали ресторанами та готелями.

У центрі Латинського кварталу знаходиться особняк Клюні – колишній монастирський готель XV століття в стилі полум’яніючої готики. В цьому будинку, зведеному монахами на місці римських терм, розташувався музей Середньовіччя. Великих черг немає, а ось експонати заслуговують на увагу. Наприклад, вітраж «Шахісти», що виділяється світської темою. В окремому залі виставляються шість гобеленів, об’єднаних загальною назвою «Дама з єдинорогом». Це один з найзнаменитіших творів, присвячених улюбленому сюжету епохи – приручення єдинорога незайманою. У цьому музеї також представлені 28 статуй старозавітних царів, що раніше прикрашали галерею королів собору Паризької Богоматері. Статуї були обезголовлені під час революції за наказом Робесп’єра. Зараз собор прикрашають їх копії, а оригінали знайшли притулок в особняку Клюні. Голови були знайдені пізніше і тепер теж виставляються – окремо.

Подивитися на Нотр-Дам, звичайно, варто. Але, як і на Лувр, зовні. Найдивовижніше в цьому соборі – його дивної форми вежі. До сих пір існує версія, що їх з якихось причин недобудували. Усередині ж він схожий на всі готичні собори середньовіччя, якщо не брати до уваги того, що там зберігається терновий вінець, викуплений Людовіком Святим у венеціанців. І багато які з них можна оглянути, не вистоюючи у гігантської черзі. Де це можна зробити відносно недалеко від столиці, розповім пізніше.

Ще має сенс прогулятися по острову Сіте, який з доби середньовіччя є адміністративним центром Парижа. Наприклад, там до цих пір знаходиться Палац правосуддя, хоча нинішній будинок побудовано тільки в XIX столітті. Тим ні менш, в ньому пройшло багато значних судових процесів – від справ Дрейфуса і Мати Харі до судів над відомими коллаборціоністами після Другої світової війни. До палацу примикають більш старі будівлі – королівський замок Консьержери (в епоху якобінського терору в’язниця) і Сен-Шапель, побудована по рапоряженію Людовика Святого для вивезених з Константинополя реліквій.

Я б ще піднялася на Монмартр, де крім Сакре-Кер знаходиться виноградник, що вперше згадується в хроніках X століття, відвідала квартал Маре, історія якого нерозривно пов’язана з лицарями-тамплієрами і єврейською громадою, і прогулялася в Булонском лісі. Цей парк розташований в самому респектабельному XVI окрузі Парижа і є підходящим місцем для неспішних прогулянок навколо озера. Особливо спекотним літнім днем.

Зрозуміло, це лише мала частина того, що можна подивитися в Парижі, який цілком заслужено називають Містом Світу. Про те, що можна побачити, від’їхавши від нього на деяку відстань, я розповім в наступний уїк-енд.

Галина Кирилович