Вбивство полковника ГУР у Києві та потужна кібер-атака відволікли увагу громадян України від прес-конференції голови Верховної Ради. Дарма, оскільки Андрій Парубій зробив кілька цікавих зізнань, знакових для розуміння ситуації у парламенті.

Провести прес-конференцію напередодні Дня Конституції, аби розповісти про екватор парламентського скликання – не бозна яка знахідка політтехнологів. Треба сказати, що Андрій Парубій зазвичай виступає «у своєму репертуарі» – говорить про парламент воюючої країни, наголошує на питаннях безпеки, підкреслює непохитність патріотичних позицій депутатського корпусу.

Однак не все гладенько. Протягом вже кількох місяців Верховна Рада у сесійні тижні працює фактично два дні замість чотирьох. Робота багатьох профільних комітетів буксує на рівному місці. Рівень довіри до законодавчого органу низький. Виявляється, що законодавці не спроможні звільнити міністрів, що подали заяви про відставку, оновити склад Центрвиборчкому та ухвалити низку інших кадрових рішень. Більше того – за словами спікера, у парламентаріїв «немає політичної волі» для зміни виборчої системи, хоча під час виборів практично всі вони присягалися перейти на відкриті партійні списки.

Патріотична риторика голови Верховної Ради тим часом все більше нагадує відому казку про хлопчика, який гукав «Вовки! Вовки!» для розваги. Зрозуміло, що і партійна прописка, і спікерська посада зобов’язують Андрія Володимировича робити гарний вираз обличчя навіть за поганої гри, проте на самих гаслах далеко не поїдеш. І навіть фантастичні ідеї про «американський військовий резерв» в Україні не спроможні перекрити проблеми у депутатському корпусі. Нагадаю, що новітня політична історія доводить, що після подолання екватору скликання, ККД законодавців зазвичай не зростає, а падає. Поміж тим гібридну агресію Росії в Україні ніхто не скасовував, і ситуація залишається складною.

Проблема, звісно, не в Парубії, а в якості депутатського корпусу в цілому. Україна, несподівано для багатьох її громадян, зіткнулася з тим, що народні обранці у масі своїй далекі від потреб виборців, вони просто не думають ані про переобрання, ані про виконання своїх обіцянок. Мабуть, українцям давно вже не було так гірко усвідомлювати, що парламент є відображенням суспільства.

Євген МАГДА