Після мого п’ятничного виступу в Раді, де я зажадав дати Українцям право на зброю, багато читачів обурено, і десь навіть злякано, стали писати про те, що не можна давати зброю, що, мовляв, подивіться що твориться, тож насильства повно, а що ж буде, якщо …

Подібна реакція виникає від банального нерозуміння суті питання, і я вирішив присвятити вас в деякі тонкощі, пов’язані з проблемою зброї в Україні.

Отже, перше. Найбільший страх викликає те, що люди, отримавши легальну зброю, почнуть, вирішуючи свої питання, стріляти на кожному кроці. Аргументи приводяться наступні: “Ви подивіться що робиться зараз – кругом постріли, постійно когось вбивають!” Тоді давайте подивимося скільки ж стріляють з законно купленої зброї. Співвідношення збройних злочинів, скоєних з законною зброєю та без неї – 1 до мільйона. Просто запам’ятайте цю статистику. А також запам’ятайте те, що всі ті злочинці, які мали бажання придбати нелегальну зброю, вже давно зробили це. І явно не для того, щоб просто дивитися на неї.

Друге. На аргумент, наведений вище, зазвичай відповідають щось на подобі: “Це тому що на руках офіційної зброї мало”. За різними оцінками зараз на руках у Українців близько двох мільйонів законно оформлених стволів. А зараз спробуйте співвіднести цю статистику з наведеної вище. І запам’ятайте те, що легальна зброя – це ще й гільзотека, яка чітко вказує на власника зброї, якщо вона офіційно зареєстрована.

Третє. Головне питання полягає навіть не в тому, скільки на руках зброї, яка з них дозволена, а яка ні. Питання полягає в тому, ЩО з її допомогою дозволено робити. За чинним законодавством України будь-яке використання зброї проти іншої людини – це злочин. Так-так, ви все зрозуміли правильно, якщо до вас в будинок влізе злодій/насильник/вбивця, а у вас є абсолютно легальна рушница та ви з неї вистрілите в цього злочинця, то злочинцем станете ви. А він – жертвою. В УКРАЇНІ НЕМАЄ ЗАКОНУ, ЩО РЕГУЛЮЄ ЗАСТОСУВАННЯ ЗБРОЇ. На жаль. Це в США, Ізраїлі чи Німеччині, якщо ви захистили себе від можливого посягання на ваше життя або власність за допомогою зброї, то ви зробили це на законних підставах, але в Україні це злочин.

І тут, відразу ж, передбачаючи потік фраз “Так ви ж депутат – приймайте!”, відповідаю прикладом, який покаже можливості по саботажу в ВР, в тому випадку, якщо зал не хоче приймати закон. Законопроект, який передбачає собою відповідальність депутатів за неперсональне голосування, поданий мною два роки тому. І його до сих пір не розглянуто. Знаєте чому? А немає тиску суспільства, немає резонансу. Суспільство, звичайно ж, хоче, щоб депутати перестали кнопкодавити, але зусилля для цього докладати не намагається. А сам собою цей закон не прийметься. Адже це з серії “бджоли проти меду”.

Тому хочу нагадати, що одним лише бажанням не повинна обмежуватися політична свідомість громадянина країни. Кожен громадянин повинен і навіть зобов’язаний контролювати владу та тиснути на неї в тих питаннях, від яких безпосередньо залежать його благополуччя, здоров’я та безпека. Тому йдіть до свого обранця і вимагайте від нього голосувати за цей закон. Тим більше, що він, швидше за все, вже має нагородну зброю. А ви нічим не гірше за нього і маєте таке ж право на зброю.

Так ми плавно переходимо до останньої, на сьогодні, тези. Як я вже і говорив з трибуни в Раді – в Стародавньому Римі наявність зброї відрізняло громадянина від раба. Оскільки громадянин має право захищати себе і своїх близьких, це неодмінна умова природного існування ВІЛЬНОЇ ЛЮДИНИ. Ви громадяни? Ви вважаєте себе вільними людьми? Тоді ви повинні мати право на самозахист за допомогою зброї. Скористаєтеся ви цим правом чи ні – це ваш вибір, але це право у в вас має бути.

І останній аргумент на користь права на зброю. З нелегальною зброєю на руках треба щось робити. Воно є не тільки у злочинців. Адже зараз чимало людей, яких лякає зростаючий вал злочинів, придбали зброю для самооборони. І єдиний швидкий та дієвий спосіб взяти його під контроль – це провести його через легалізацію. Таким чином, ми зможемо різко зменшити кількість нелегальної зброї і прив’язати його облік до власників.

Пропоную обговорити це питання в коментарях, Борислав Береза.